БЕЛЕНДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., діал. Базікати. От белендить нісенітниці? (Фр., IX, 1952, 13); Ну, я почав йому белендіти про оті всякі чутки про сироїдів (Козл., Ю. Крук, 1950, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 155.