БЕНГА́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до бенга́льці і Бенгалія.
∆ Бенга́льський вого́нь, техн. —барвисте яскраве полум’я, що виникає під час горіння особливих хімічних сумішей (бертолетової солі, сірки, деревного вугілля і т. ін.). Того вечора співатимуть в садку тірольці.., а в кінці всього будуть запалені бенгальські вогні (Н.-Лев., І, 1956, 435); В глибині саду закрутилось ракетне колесо, обсипаючи пелюстки квітів іскрами бенгальських вогнів (Трубл., II, 1955, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 156.