БЕНКЕ́Т, БАНКЕ́Т, у, ч. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету (Мирний, III, 1954, 191); Далі наш весільний бенкет продовжувався без промов і спогадів, більше — з піснями й танцями (Ю. Янов., II, 1954, 82); Там [у Кремлі] було влаштовано на честь українських артистів банкет (Сміл., Сад, 1952, 8); // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням. Почалися пири та банкети, музики та танці: гуде будинок (Вовчок, І, 1955, 145); Поїхали [пани] в село весною, В селі банкети загули (Шевч., II, 1953, 221); * Образно. Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє (Олесь, Вибр., 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 157.