БЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся; мин. ч. бері́гся, берегла́ся, ло́ся; недок.
1. Дбати про своє здоров’я, бути обачним, уважним до себе. Прошу тебе, бережися ти і бережи всіх, щоб не слабували (Коцюб., III, 1956, 319).
2. кого, чого, із спол. щоб і без додатка. Бути пильним, обережним; остерігатися. Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків (Укр.. присл.., 1955, 159); Бережись, як огню! (Номис, 1864, № 4290); [Матушка гуменя:] Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа [духу] мати, щоб від його заг хиститися (Мирний, V, 1955, 73); Бережися байських: подарунків. Вони — як гадючі зуби (Донч., І, 1956, 134).
3. Постійно триматися в пам’яті, не забуватися. Та не одна про нього [Михася] згадка Серед студентів береглась (Воскр., І всерйоз.., 1960, 82).
4. Пас. до берегти́. Ну, а честь? Вона з колиски Бережеться (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 159.