БЕРЕ́Т, а, ч. Жіночий або чоловічий головний убір з м’якої тканини (або плетений) без окола і козирка. Червоне вино грає у його жилах, берет палає на сонці (Коцюб., II, 1955, 417); Марія, одягнувши.. свій флотський берет, зняла дзеркало з стіни, поставила долі (Кучер, Чорноморці, 1956, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 161.