БЕСКЕ́ТТЯ, рідко БЕСКЕ́ДДЯ, я, с., збірн.
1. Круті урвища, провалля. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги (Сл.Гр.); Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (Н.-Лев., III, 1956, 300); Цілісінький день невтомно облазив [Саїд Алі] бескеття берегів Кзил-Су, милуючись її казковою красою… (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).
2. Гори, скелі, великі кам’яні виступи. Перескакуючи через бескеття й спотикаючись по снігу, він [чортик] то.. летів по полю, наввипередки з вітром, то.. нісся йому назустріч (Вас., І, 1959, 127); Бескеття літакові не перепона, бездоріжжя — не страшне (Гончар, Новели, 1954, 182); * Образно. Біліло бескеття хмар (Ле, Наливайко, 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 163.