БЕСІ́ДКА, и, ж., рідко. Легка крита будівля в саду або парку і т. ін. для відпочинку і захисту від сонця, дощу; альтанка. У бесідці стало тихо (Мирний, III, 1954, 147); Сад був невеликий, зате густий і вигідний. В найглибшій його частині стояла бесідка (Смолич, І, 1947, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 162.