БЕТАТРО́Н, а, ч. Циклічний індукційний прискорювач електронів до енергій у кілька сотень мільйонів електрон-вольтів; застосовують у промисловості, медицині та для ядерних досліджень. Методику застосування бетатронів у будівництві розробили вчені Томського політехнічного інституту (Веч. Київ, 13.II 1967, 4); Для руйнування пухлин застосовуються потужні випромінювачі: бетатрони, лінійні прискорювачі, установки з радіоактивним кобальтом (Знання.., 9, 1966, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 669.