БЕШИ́ХА, и, ж. Гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа. — Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло… ох!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 194); За вказівкою ветеринарного лікаря провадяться щеплення проти бешихи (Свинар., 1956, 252); — Лице спухло, й у жар кидає його. Наче, сказати б по-нашому, — бешиха (А.-Дав., За ширмою, 1963, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 164.