БИР-БИ́Р, виг. Уживається для скликання овець. Бир-бир!.. Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (Коцюб., II, 1955, 320); Буває, дивиться Лаврін — одбилось одно-двоє, нагукає: "А бир-бир, а куди!.." І йде завертати [вівці] (Сміл., Зустрічі, 1936, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 166.