БИСТРОО́КИЙ, а, е. Який має жваві, бистрі очі. Моргне бистроока, — готово! Не встоїть ніяка душа (Крим., Вибр., 1965, 277); Вбіг бистроокий, рухливий, наче живе срібло, ..ад’ютант (Кучер, Голод, 1961, 74); // Який має гострий, меткий зір. Бистроокий, він зразу підглядів Івася (Мирний, IV, 1958, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.