БИСТРІ́НЬ, і, ж. Те саме, що бистрина́. Бистрінь підхопила його [човен] й з ще більшою швидкістю понесла на фарватер ріки (Ле, Наливайко, 1957, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.