БИЧКИ́, і́в, мн. (одн. бичо́к, чка́, ч.). Невелика головата морська риба. Сьогодні він устав дуже рано, щоб піти, на берег і наловити бичків (Трубл., II, 1955, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 172.