БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., з інфін., заст., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зволити. Аж потіють, та товпляться. Щоб то ближче стати Коло самих [царя]: може вдарять Або дулю дати Благоволять (Шевч., І, 1951, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 192.