БЛАГОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. благоду́шний. [Стась:] От мене дуже дивує.. одміна твоєї вдачі: звідкілясь надійшло миролюбіе, голубина благодушність, молитовність (Вас., III, 1960, 195); Тривога, з якою він стежив за.. суперечкою, поступилася місце ч властивій йому веселій благодушності (Жур., До них іде.., 1952, 66); Партія учить не віддаватися благодушності, а активно боротися за викорінення хиб, відкрито і прямо говорити про них (Рад. Укр., 5.XII 1953, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 193.