БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. благоро́дний 1, 2. Деякі кланяються перед батьком за.. благородність душі (Коб., III, 1956, 53); Старий аксакал, глибоко вірячи в благородність вчинку, кожну нагоду використовував, щоб агітувати про ту допомогу [індусам] (Ле, Міжгір’я, 1953, 501).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 194.