Слово "благословенний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БЛАГОСЛОВЕ́ННИЙ, а, е.

1. заст. Дієпр. пас. мин. ч. до благослови́ти 1. Чудовий, богом благословенний і богом забутий край! (Н.-Лев., І, 1956, 463); * Образно. Рушають визволителі в колоні. Благословенні громом канонад (Дор., Єдність, 1950, 52).

2. прикм., заст. Багатий, щедрий, життєдайний. — Пшениця посходила, значиться, місце благословенне… (Н.-Лев., І, 1956, 125); — Землиця благословенна, навіть найбідніший може жити (Фр., III, 1950, 201); Просив [голова колгоспу] до себе в гості в благословенний, чудесний край (Цюпа, Назустріч.., 1958, 385).

3. прикм., заст. Щасливий, радісний. Мир став на порозі!..Невже справді настане день, світлий і чистий, без пожарів, без канонад, без крові та вбивств? О, як хотілося кожному дожити до того благословенного дня (Гончар, III, 1959, 388); — Благословенне життя і в стократ благословенна країна, що простим серцям відкриває шлях у безсмертя (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 194).

4. прикм., уроч. Гідний слави; прославлений, славний. [Чоловік:] Благословенне слово, що гартує! (Л. Укр., II, 1951, 151); Як світоч правди світової, Благословенна ти [Комуністична партія] в віках! (Рильський, Сад.., 1955, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 194.