БЛАГОУХА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Який приємно, добре пахне; запашний, пахучий. О світе наш незаходимий!..Благоуханний сельний крипе! (Шевч., II, 1953, 307); І лани, й гаї благоуханні В електричнім колі світлянім (Рильський, І, 1956, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 195.