Слово "благочестивий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ, а, е, книжн., заст.

1. Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. Давид, святий пророк і иар, Не дуже бив благочестивий (Шевч., II, 1953, 71); В рік волі.. попував у нас один старий благочестивий батюшка (Стельмах, І, 1962, 357); // Який виявляє ознаки благочестя (в 1 знач.), виражає побожність. Благочестиві міни помаленьку щезли (Н.-Лев., III, 1956, 110).

2. Належний до православної віри. Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика? (Свидн., Люборацькі, 1955, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 195.