БЛАЖЕ́НСТВО, а, с. Велике щастя, велика насолода; раювання. Яке блаженство — припасти грудьми до землі, всю ніч вдихнути в себе (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 585); Чутлива душа його сповнилася блаженства невимовного (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 195.