БЛАКИ́ТНО. Присл. до блаки́тний. Вимережить пісню.., щоб у ній блакитно далечінь замріла (Чумак, Черв. заспів, 1956, 72); // у знач. присудк. сл. Уже блакитно у вікні (Нагн., Зустрічі.., 1955, 10); * Образно. Од блакитних просторів на душі в мене було блакитно, тепло, просторо (Коцюб., II, 1955, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 196.