БЛАКИТНОО́КИЙ, а, е. Який має блакитні очі. Бачила себе Івга блакитноокою, з русою косою (Рибак, Зброя.., 1943, 240); * Образно. Стелився по землі блакитноокий барвінок (Дмит., Наречена, 1959, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 196.