БЛЕ́ЯТИ, бле́ю, бле́єш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (Коцюб., II, 1955, 323); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Кобр., Вибр., 1954, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 197.