БЛИЗНЯ́ТА, я́т, мн. (рідко одн. близня́, я́ти, с.).
1. Діти, що одночасно народилися в однієї матері. Сю ніч будуть в Україні Родиться близнята (Шевч., І, 1951, 302); Залишає на плем’я маток та баранців, що народилися в числі близнят (Соц. твар., 2, 1956, 62);
* Образно. Краса і думка, дві сестри-близнята. Давно на морі людському пливли (Рильський, II, 1946, 7);
* У порівн. Сосни стояли стрункі, схожі одна на одну, мов близнята (Збан., Над Десною, 1951, 33).
2. перен. Про дуже схожі між собою або з’єднані однакові предмети. Для того [щоб не перекидалися] зв’язують докупи два або три човни.. Ці два човни-близнята дуже схожі на пару довгелецьких калош, зв’язаних докупи (Н.-Лев., II, 1956, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 197.