БЛИ́МНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бли́мати. Над головою часом блимне ліхтар (Коцюб., II, 1955, 407); В очах [Саїда] блимнули бентежні вогні (Ле, Міжгір’я, 1953, 335).
◊ Бли́мнути очи́ма — глянути; моргнути. Жук тільки грізно блимнув очима (Мирний, І, 1954, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 199.