БЛОНДИ́Н, а, ч. Чоловік з білявим волоссям; білявий. То був високий на зріст, поставний, пишний блондин з синіми очима (Н.-Лев., IV, 1956, 187); — Ну, то скажіть принаймні, які вам більше подобаються, брюнети чи блондини? (Л. Укр., III, 1952, 619); Васько — стрункий і чорнявий, Васюта — присадкуватий і блондин (Смолич, II, 1958, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 202.