БЛОНДИ́НКА, и, ж. Жін. до блонди́н. Блищить на сонці золотисте жіноче волосся. Мусить бути гарна блондинка (Коцюб., II, 1955, 269); За одним столиком сидить молода, дуже вродлива.. дама, блондинка (Коч., II, 1956, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 202.