БЛОХА́, и́, ж.
1. Безкрила маленька комаха — паразит тварин і людей. Бігають маленькі собачки та вичісують бліх (Коцюб., III, 1956, 412); Спали в сінях на долівці, встеленій луговою травою і полином (щоб не кусалися блохи) (Тют., Вир, 1964, 267).
2. Маленький жучок з коротким яйцевидним тілом — шкідник сільськогосподарських рослин. Конопляна блоха зимує в дорослій стадії у верхньому шарі грунту або в залишених на коноплищах рештках конопель (Шкідн. поля.., 1949, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 202.