Слово "блудити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БЛУДИ́ТИ1 , блу́джу́, блу́диш, недок.

1. Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати. Ото ж тая дівчинонька. Що сонна блудила (Шевч., І, 1951, 6); — Як почав ходить, як почав блудить, Де був — і сам не знаю (Мирний, IV, 1955, 126); Йому здавалося, що десь близько свого села блудить (Ков., Світ.., 1960, 19); * Образно. Нам [радянським письменникам] треба уважно ставитися до молодого літератора, ..щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (Мал., Думки.., 1959, 17).

2. перен. Поволі рухатися, пересуватися в різних напрямках, переходити з одного предмета на інший. В тій хвилі збудилася [пані Олімпія] і прожогом сіла на ліжку. Широко розкриті очі блудили в пітьмі, що панувала у її покою (Фр., VII, 1951, 7); // Раз у раз з’являтися і зникати. Рахівник за столом читає газету. І ввесь час по губах у нього блудить недобра усмішка (Головко, І, 1957, 308).

3. діал. Помилятися, робити помилки. Я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (Фр., XIII, 1954,/52).

◊ Блуди́ти очи́ма (по́глядом) — переводити очі, погляд з одного предмета на інший, не спиняючись ні на чому. Горпина.. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Мирний, І, 1954, 208); Блуди́ти слова́ми — говорити несвідомо, безтямно; марити. Ой ти, дівчино, словами блудиш. Сама не знаєш, кого ти любиш (Чуб., V, 1874, 14); В камері [тюрми] тихо, парко.. Всі сплять, часом зо сну блудячи словами (Вас., II, 1959, 67).

БЛУДИ́ТИ2, блуджу́, блу́диш, недок., заст. Вести розпусне статеве життя.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 203.