Слово "блудний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БЛУ́ДНИЙ1, а, е.

1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце перебування. Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий — Ось що враз задумав він (Фр., XII, 1953, 114).

◊ Блу́дний син, заст. — про людину, що після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини. * У порівн. [Жанна:] Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до вас, як блудний син, без копійки і, можливо, без піджака (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 86).

2. перен. Який рухається в різних напрямках, весь час переходить з одного предмета на інший. Блудними очима водив [ключник] довкола, заломлював руки (Фр., II, 1950, 283); Блудним розгубленим поглядом повела вона навкруги і раптом пригадала все (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).

3. діал. Помилковий, неправильний. Була се душа дуже грішна, то й очевидне діло, що блудна стежка завела її просто до пекла (Фр., II, 1950, 121).

БЛУ́ДНИЙ2, а, е, заст. Прикм. до блуд1. Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали Котюгу блудного свого (Шевч., II, 1953, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 203.