БЛЯША́НКА, и, ж. Посуд — банка або коробка з бляхи. Бляшанки, підплигуючи на возі, дзвеніли (Коцюб., І, 1955, 226); Батько відкрив бляшанку з консервами (Донч., IV, 1957, 25); Самородній поклав у гумову шлюпку ацетиленовий ліхтар і бляшанку з бензином (Ткач, Моряки, 1948, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 205.