БОА́, невідм. ч.
1. Велика змія з родини удавів, що водиться в тропічних країнах.
2. с., заст. Жіночий шарф з хутра або пір’я. І знов на їх [дам] лобах забіліли білі хусточки, а на шиях теплі та мохнаті боа (Н.-Лев., II, 1956, 70); Вона.. з любов’ю старшої сестри защіпляла їй коло шиї якесь легеньке боа (Коб., III, 1956, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 205.