БОБРО́ВИЙ, а, е. Прикм. до бобе́р 1; // Зробл. з хутра бобра. — Та понад Доном полечу. Рукав бобровий омочу В ріці Каялі (Шевч., II, 1953, 336); В шафі висіла.. висока боброва шапка і стояли теплі чоботи (Рибак, Помилка.., 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 206.