Слово "бовкати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БО́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Дзвонити (про великий дзвін). Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він (Номис, 1864, № 13827); На дзвіниці бовкав дзвін (Ірчан, II, 1958, 82); Тривожно бовкають дзвони (Гончар, Таврія.., 1957, 70).

2. перех., що і без додатка, перен. Говорити, не обдумавши, навмання; говорити те, чого не слід. [Андрій:] Слухай! Ти насправжки чи аби бовкати язиком? (Кроп., III, 1959, 144); Піддавшись інтимній щирості його голосу, бовкав [Ганна] й таке, чого вона комусь іншому, може, й віками б не сказала (Коз., Сальвія, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 206.