БО́ВТАНКА1, и, ж. Рідкий розчин чого-небудь. Щоб краще зберегти коріння, потрібно відразу ж після вибирання розсади занурити коріння в бовтанку з землі (Овоч., 1956, 111); // Розчин корму у воді; пійло. При нормальних опоросах свиноматкам через 5-7 годин починають згодовувати бовтанку з вівсянки, розмоченої кукурудзи, висівок і доброякісної макухи (Ком. Укр., 1, 1962, 27).
БО́ВТАНКА2, и, ж., розм. Хитання літака в повітрі. Видно, що людина в критичному стані. Це авіаційна бовтанка завдає таких мук сердешному пасажирові (Мельн., Обличчя.., 1960, 28); Пасажири "Антея" не відчуватимуть ні бовтанки, ні перепадів тиснення за бортом (Літ. Укр., 9. VII 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 207.