БОГИ́, і́в, мн., заст. Зображення бога або церковних святих; ікони, образи. Тут суздальці з богами та з книжками (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Мозаїчні боги без волів або з половинками лиць валялись тут-таки, в поросі під ногами (Коцюб., II, 1955, 403); Прабаба лежить на столі під богами (Довж., Зач. Десна, 1957, 473).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 208.