БОГОТВОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. Обожнювати кого-, що-небудь, схилятися перед ким-, чим-небудь. Це був.. той самий учитель мови і літератури, якого ми так самовіддано, по-дитячому боготворили (Гур., Осок. друзі, 1946, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 210.