БОЖЕ́СТВЕННИЙ, а, е.
1. Прикм. до божество́ 1. Повсякденні свої інтереси прості люди.. вважали по скромності недостойними божественного втручання (Довж., Зач. Десна, 1957, 465); Щоб захистити ідею божественного створення світу, деякі ідеалісти.. висунули теорію про безперервне виникнення матерії з "нічого" (Наука.., 5, 1958, 58).
2. Пов’язаний з релігією; церковний. Раніше він лише зимою заглядав у божественні книги (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 170).
3. заст. Надзвичайно гарний; чудовий. — Божественна поезія! високі думи! — говорили разом Дашкович і Радюк (Н.-Лев., І, 1956, 558).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 211.