БО́ЙЛЕР, а, ч. Пристрій для нагрівання води (перев. парою) в системах теплопостачання й гарячого водопостачання. В найхолодніші дні завод додає в бойлер гостру пару, що дає змогу підтримувати постійно нормальну температуру в теплицях (Колг. Укр., 3, 1957, 6); Воду для басейну готують у спеціальному цеху. Спершу звичайну водопровідну воду нагрівають у бойлерах до 70 градусів, а потім спрямовують у змішувачі, де доводять до 24-27 градусів (Наука.., 2, 1976, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 670.