БОЙОВИ́ЩЕ, а, с.
1. Битва, бій. Я почував себе зовсім розбитим, ніби я теж брав участь у тому запеклому бойовищі (Досв., Вибр., 1959, 155); * Образно. На бойовище світа вийшов я.., І кождий вал мене збивав з пуття (Фр., XIII, 1954, 445).
2. Поле бою, битви. Як загинув, як поліг у битві Христо Ботев, світлозорий воїн,.. Не знайшли на чорнім бойовищі.. Рицарського тіла молодого. Не знайшли ні друзі, ані кревні (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 45); Окремі козаки ще гасали бойовищем, добиваючи рештки поляків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 356);
* Образно. Тихович стоїть посередині садка й оком досвідченого вояки озирає будуче бойовище (Коцюб., І, 1955, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.