БО́КЛО, а, с., діал. Боклаг. Серед рожевого полум’я, наче червоні бокла, стоїть-колишеться сонячне коло (Мирний, IV, 1955, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.