Слово "борг" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БОРГ, у, ч. Те, що взяте в позику; позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Фр., VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Іст. СРСР, І, 1956, 119).

[Бу́ти] в борга́х — мати дуже багато боргів. Панок це був задрипанийв боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (А.-Дав., Слово.., 1964, 6); [Бу́ти] в боргу́ перед ким і без додатка — бути зобов’язаним кому-небудь. Радянські письменники, і зокрема письменники українські, давно в боргу перед своїми читачами, перед всім своїм народом (Тич., III, 1957, 494); Вила́зити (ви́лізти) з боргі́в див. вила́зити;

Вла́зити (влі́зти, зала́зити і т. ін.) у борги́ див. вла́зити; У борг бра́ти (взя́ти і т. ін.): а) позичати в кого-небудь гроші і т. ін.; б) купувати що-небудь з умовою сплатити пізніше; У борг дава́ти (да́ти і т. ін.): а) позичати кому-небудь гроші і т. ін.; б) продавати що-не-будь з умовою, що покупець сплатить гроші пізніше. — Шинкар більш у борг не дає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 217.