БОРНЯ́, і́, ж., поет., уроч. Те саме, що боротьба́ 1, 2. Аристократичність і демократичність несподівано почали таки добру борню в Ватиній думці (Н.-Лев., IV, 1956, 84); Україно! Ти в славній борні не одна, В ній з тобою під стягом багряним — народи! (Рильський, 300 літ, 1954, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 218.