БОРСУ́К, а́, ч. Хижий лісовий хутровий звір з родини куницевих. Аж ось виступив до трону, Щоб взять Лиса в оборону, Стрий його, Борсук Бабай (Фр., XII, 1953, 11); Старий борсук з білою стьожкою на лобі довго біг, рохкаючи, поряд з Явдохою (Донч., III, 1956, 57); * У порівн. — Андрію! Ти чому сидиш, як борсук, у бараці? — накинувся на мене Бобров (Збан., Ліс. красуня, 1955, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 221.