БО́РШЕ, присл., діал. Швидше. Проти багачів та силачів один одинокий робітник не встоїть, а всі як зберуться докупи, то, певно, борше зможуть устояти (Фр., V, 1951, 364); — Скажи, чи встав ти коли борше від мене? (Стеф., Вибр., 1949, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.