БОСО́НІЖ, присл. Те саме, що бо́со. Молоденька наймичка, сільська дівчина, босоніж.. внесла самовар (Н.-Лев., IV, 1956, 337); Якби не ті простори, я певне побігла б до нього босоніж (Л. Укр., III, 1952, 704); Щоранку спускається нею [стежечкою] босоніж чорняве смугле дівчатко років десяти (Гончар, І, 1954, 535).
На босо́ніж — на босу ногу. Орест Білинський був у сандалях на босоніж (Вільде, Сестри.., 1958, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 222.