БОТЕ́Й, ю, ч., діал. Отара. Цілий ботей овець іде за двома вівчарами (Сл. Гр.); Гірськими плаями, ізворами пливуть та й пливуть ботеї овець, череди корів (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 223.