БРАКЕ́Р, а, ч., спец. Те саме, що бракува́льник. За встановленим порядком, хліб не може бути вивезений із заводу без документа, підписаного бракером (Рад. Укр., 28.VI 1951, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 226.