БРА́КНУТИ, не, док., безос., розм. Те саме, що бракува́ти1. Не бракло, здається, Охрімові ані розваги, ані прозору (Вовчок, Вибр., 1937, 300); Мільці бракло сил дальше іти… (Фр., VIII, 1952, 221); Ніколи нам не бракне диваків… (Рильський, І, 1956, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 226.