БРА́ННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. [Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., III, 1956, 102); Спіть, сини мої високочолі, — сон припав метеликом до вій… Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій… (Криж., Гори.., 1946, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 227.